Поетичний словник

Поетичний словник

Віршований додаток

 до підручників української літератури

 для 5 – 8 класів

5 клас

         Як в уяві при читанні,

Мов живе все постає.

То така література

Нам художньою стає.

Казка – це твір про події незвичні,

Чи то придумані, чи фантастичні.

Але таку особливість він має:

В казці добро всяке зло подолає.

Міф – не казка, знати треба,

А уявлення людей

Про богів, природу, небо,

Як створився світ оцей.

Легенда – переказ, але таємничий

Про давні події якісь історичні,

Або побутові, людей незвичайних,

Наділених розумом, сильних відважних.

Прислів’я – це вислів короткий і влучний,

Віршований часто, тому милозвучний,

У ньому повчання і мудрість народу,

Що переходить від роду й до роду.

                                      Приказка – вислів стійкий і крилатий,

Влучний, дотепний, на мудрість багатий,

Форма коротка – прислів’я частина,

Що поведінку оцінить людини.

         Загадка – походить від слова «гадати»,

         Тож маємо добре поміркувати,

В прихованій формі що сховано в ній.

Кмітливість свою проявити зумій.

Акровірші – це загадки,

Що таку будову мають:

Перші букви у рядочках

Ті загадки розгадають.

Твір короткий і прозовий,

Небагато в нім героїв,

Всім цікавий для читання –

Це і є оповідання.

Епітет – художнє означення,

Письменника образне бачення

Усього того, що оточує нас:

Усміхнене сонце, напружений час,

Весела діброва, зажурений гай,

Чарівний заквітчаний край.

Порівняння допоможе

Усім добре розпізнати,

Що із чимось дуже схоже,

І про це цікаво знати:

Дуб, мов велетень казковий,

А берізка білокора,

Наче дівчина в вінку, закружляла у танку.

6 клас

Пісня народна – це твір поетичний,

Часто зажурений, ніжний, величний.

Музика в ньому із словом з’єдналась,

Жити в віках у народі зосталась.

Анафора – повторення якихось певних слів

В рядочку початковому кожної строфи:

Прилинь весно-весняночко,

Прилинь, немов панночка,

Прилинь разом із сонечком,

Заглянь в моє віконечко.

Рефрен – також повторення,

Та вже кількох рядків,

Коли строфа кінчається,

А у пісень – приспів.

Гімн – це пісня величальна

В честь події чи героїв.

Урочисті, офіційні

Гімни є у всіх народів.

Байка – це твір невеликий, чудовий,

Частіше у віршах, буває прозовий,

Гумористичний, або сатиричний,

А все-таки повністю алегоричний.

Всілякі пороки в людей викриває,

Як жити – мораль усіх мудро навчає.

Алегорія повчає,

Що під образом тварин,

Риби, птахів чи рослин

Ми у байці упізнаєм

Звичайнісіньку людину:

Заєць – дуже полохлива,

А лисиця – хитра, мстива,

Вовк – жорстока, дуже зла,

Ну, а риба – мовчазна.

Притча – твір алегоричний,

Різновид оповідання

Про життя святих і грішних

Із мораллю і повчанням.

Метафора – це уподібнення властивостей, а чи ознак

Предметів і явищ навколишніх до інших.

Наприклад, ось так:

Лелеки в дорогу збираються,

Із рідним куточком прощаються.

Символ – стійке уподібнення,

Усталене і традиційне:

Троянда – то квітка закоханих,

Червона калина – дівчина…

Уособлення – засіб художній,

Коли  неживе оживає:

Стало сумно пташиноньці кожній,

Бо вже літо од нас одлітає.

Гумор – дотепний і лагідний сміх,

Він однаково цікавий для всіх.

Бо щось кумедне у нашому домі

Він подає в доброзичливім тоні.

Сатира – сміх гострий, наче стріла,

Пороки в житті викриває вона.

Дошкульно висміює вади людини,

В суспільстві утверджує все позитивне.

Співомовка – твір веселий,

Жартівливий в ній сюжет,

Анекдот смішний народний,

А створив же їх поет обдарований селянський,

Звуть його Степан Руданський.

Поема – це твір із цікавим сюжетом,

Написаний віршем, звичайно, поетом.

Події в поемі напружені завжди,

Герої тут діють нескорені, справжні.

Як рядки у вірші стануть, мов солдати у строю,

Інтонацією, ритмом групу створюють свою.

Поєднались між собою,

Називаються строфою.

Стопа – група складів у вірші,

Один наголошений, а ні – два інші.

Рими у білому вірші немає,

Ритм всі рядки у порядку тримає.

Розмір вірша двоскладовий,

Перший наголошений –

Це хорей – стопа антична –

До танцю запрошений.

Ритмічна в музиці стопа

Із двох складів складається,

На другий падає удар –

То ямбом називається.

7 клас

Коломийку, файну пісню, гуцули співають,

В ній складів рядочок кожний чотирнадцять має.

Як у коло стануть разом хлопці і дівчата,

Заспівають співаночки й будуть танцювати.

Балада – це пісня, але не звичайна,

А ліро-епічна; сюжет легендарний,

Бува фантастичний або історичний,

Фінал у баладі частіше трагічний.

Сюжет – це розвиток подій,

Що в творі відбуваються.

Сюжетна лінія одна

Чи кілька, що сплітаються.

Експозиція, зав’язка,

Далі розвиток подій,

Кульмінація, розв’язка –

Сам створити так зумій.

Композиція (складання) –

Побудова всього твору,

Компонентів поєднання,

Що його основу творять:

Елементи у сюжеті,

Різні описи-пейзажі,

Інтер’єри та портрети,

Діалоги персонажів.

Вільний вірш тому і вільний,

Що строфа в ньому довільна,

Не римуються рядки,

Єдність тільки синтаксична,

Модна форма поетична,

По-французькому верлібр.

8 клас

Думи – це ліро-епічні пісні,

Що кобзарями складались вони.

Зміст переважно у них героїчний

Про України часи історичні.

Їх виконання – це розповідь-спів,

А називається речитатив.

Пафос – це настрій художнього твору,

Ті почуття, що у ньому вирують;

Внутрішній дух і високе натхнення

Автори твору своєму дарують.

Дактиль – це розмір стопи трискладовий,

Склад наголошений перший у ньому.

Анапест – це стопа трискладова,

Наголошений склад в ній останній:

Я люблю цю красу пурпурову,

У тумані ранкове світання.

Стопа трискладова, по-грецьки – відрізок,

Тож маємо добре у тім розібратись,

На другому наголос, інші – спокійні,

Тому називається він амфібрахій.