Поетичний правопис

Поетичний правопис 

Віршований додаток

 до підручника  української  мови

 для 5  класу

Замість  передмови

Рідна мова найгарніша,

Найсолодша, найніжніша.

А щоб добре її знати,

Треба правила вивчати.

Бо хто грамотний усюди,

То його шанують люди.

Аби правила складні

Не здавалися нудні,

Ми дарма часу не гаймо,

Їх у вірші поскладаймо,

Щоб правопис трудний звичний

Став цікавим поетичним.

Ну, а вірші, знають діти,

Набагато легше вчити.

Тож рушаймо без вагань

У країну мовних знань.

Велика буква і лапки у власних назвах

         Власні назви, друже мій, пам’ятати ти зумій:

Назви рік, озер, країн, міст, людей, клички тварин.

Власні назви такі пишні, хвалькуваті і величні,

Тому маєм величати і з великої писати:

Свитязь, Случ, Дніпро, Вкраїна, Київ, Ольга, кицька Мина.

Назви книг, газет, журналів, фабрик, фірм та пароплавів,

Фільмів, банків, літаків ще беремо і в лапки:

Гарна казка «Морозенко», пароплав «Тарас Шевченко».

Фірма «Мрія», банк «Аваль», щотижневик «Рідний край».

Не з дієсловами

Дієслово з не писати ми окремо будемо:

Не впізнати, не сказати, правил не забудемо.

Але разом написати в тому разі маємо,

Якщо слово те без не в мові не вживаємо:

Ненавидіти війну, непритомніти чомусь,

Непокоїтись про щось, чи неславити когось.

Написання прийменників

 з іншими частинами мови

Малі слова – прийменники,

А друзі їх – іменники, числівники, займенники.

І хоч слова службові, та дуже гонорові,

Бо хочуть щоб їх діти у мові шанували,

І з іншими словами окремо всіх писали:

В долині, на роздоллі, над річкою, у школі,

Крізь хащі, під горою, за нас, про вас, зі мною,

Від ста одного відняти, до тисячі додати.

Кома перед сполучниками

Сполучники роль неабияку грають –

Вони однорідні слова сполучають.

Та речення менші прості єднають у більші складні.

Як зробимо паузу ми при читанні,

То кому поставимо  при написанні:

Уночі гуляє, а вдень спочиває.

Що за кінь – вівса не просить, але оре все і косить.

Стоїть пані гонориста, бо вдягла сорочок триста.

Правопис вивчених прислівників

Прислівники – це варто всім пам’ятати –

Частіше всього треба разом писати:

Увечері, влітку, попереду, збоку,

Напам’ять, занадто, удвох, ненароком.

А інші з дефісом здружились навіки:

По-перше, по-моєму, ген-ген, зроду-віку.

Головні члени речення

Підмет і присудок – тато і мама,

Найголовніші поміж словами,

Це граматична основа всіх речень,

Що зрозуміло без заперечень.

Інших до себе вони підбирають,

Певної форми від них вимагають.

Тому у реченнях злагода й мир,

Схочеш дізнатись – візьми й перевір:

Землі – найбільше багатство народу.

Всі ми походимо з козацького роду.

Мову свою бережи і вивчай.

Правила ці ти завжди пам’ятай.

Тире між підметом і присудком

Між підметом і присудком

Тоді тире поставиться,

Коли в відмінку називнім

Іменниками обидва виражаються.

Дніпро – це найдовша ріка України.

Черкащина – то Кобзаря батьківщина.

Карпати – красиві заліснені гори.

Глибоким і щедрим є  Чорнеє  море.

Однорідні члени речення

Ми слова близькі і рідні,

Тому звемось однорідні,

Щось одне ми означаєм,

На одне і те ж питання

Ми відповідаєм:

Небо, сонце, дощик, сніг;

Наш веселий, щирий сміх.

Все весною ожива:

Квіти, кущики, трава.

Перелічувати будем,

Коми ставить не забудем.

Звертання

Звертання – це слово, буває і кілька,

Які називають того,

До кого мовець з почуттями говорить,

До кого звертається мова його:

Матусенько, тату, сестричко і брате,

Вітчизно прекрасна моя!

Слова на емоції різні багаті,

У кличнім відмінку вони всі стоять.

Люди їх завжди і всюди вживають,

Знак оклику й коми вони вимагають.

Вставні слова

Їх вставні за те назвали, щоб у мові означали,

Як же ставиться мовець до того, про що він говорить:

Радість, сумнів, здивування, словом, різні почування.

Ось, наприклад: мабуть, видно, безперечно, очевидно,

По-моєму, як на сором, і будь-ласка, як відомо.

Всі слова вставні вагомі й не обходяться без коми.

Складне речення

Якщо речення прості поєднати у складні,

Інтонація підкаже, коми ставить де – покаже.

І сполучників багато будуть їм допомагати:

А, але, проте, однак, що, і, щоб, коли, де, як.

Пряма мова

Завжди чуєм чиюсь мову.

Коли змін у ній нема,

Така мова, треба знати,

Називається пряма.

Чиюсь думку повтори

І в лапки її бери.

Запитає в тебе мама:

«Вірша вивчив?» Ти в одвіт:

«Так, і правила, і вірша вивчив я усе, як слід».

Діалог

Діалог – розмова двох, а буває і кількох.

Їх  слова окремо репліками звемо.

Треба добре пам’ятати:

Кожну репліку з рядочка іншого писати.

-         Здрастуй, Петрику!

-         Привіт!

-         Скільки зим і скільки літ ми не бачились з тобою?

-         Та чимало. А зі мною ти дружитимеш?

-         Звичайно!  (Став тире в рядок негайно!)

Ненаголошені  Е, И

      

Якщо раптом ти не знаєш, що писати – Е  чи  И,

То у пам’яті швиденько так це слово підбери,

Аби звук той невиразний наголошеним щоб став:

Реготати – регіт буде, затихати – тихий став.

Але в групах   -ре-, -еле- завжди пишем тільки е:

Перейти, береза, берег, зеленіти, гобелен.

А ось и напишеш, друже, у складах на –ри- і –ли-:

Загриміло, хилитає, знак  тривоги  подали.

Чергування звуків

Звуки в мові живуть дружно.

І якщо кому сутужно,

Інший миттю допоможе –

Замінити його зможе.

Таке мирне існування

Називають чергуванням.

Чергування голосних

О,Е – І

Склад закритий – маєм і:

Вечір, зірка, хміль, ніч, кінь,

У відкритих – о та е:

Хмелем, вечора, конем.

Е – И, І

Я беру – ти … (вибирай),

Я деру – ти … (видирай),

Я лечу – ти … (вилітаєш),

Я втечу – ти … (утікаєш).

О – А

Помогти - … (допомагати),

А зломити – то … (зламати),

Ще котитися - … (кататись),

І схопитися - … (хапатись).

Спрощення  приголосних

Ох, не любить наша мова

Приголосних скупчення,

На письмі та у вимові

Прагне їх розлучення.

Як зійшлися по три звуки  –ждн-, -стн-, -здн-, -стл-

Третій зайвий, кажуть люди,

Утікай, щоб не знайшли.

Буде: тиждень, усний, чесний,

Виїзний, щасливий, хресний.

Винятки

Але вперлись по три звуки

І зосталися навік:

«Ось шістсот шістнадцять років жив кістлявий чоловік.

Хоч бував він і пестливий, але дуже вже хвастливий:

-         Я форпостний і баластний, і компостний, і контрастний».

Так наплів дурних сім кіп

Цей кістлявий чоловік.

Засоби милозвучності

Наша мова мелодійна і пісенна, друже, знай.

Милозвучності закони ти собі запам’ятай.

Треба приголосні звуки чергувати й голосні:

Літо й осінь, був у школі, щось побачив уві сні,

Написала б, прочитав би, розібрали геть усе.

Таке гарне спілкування тобі радість принесе.

М’який знак

М’який знак звука немає, але м’якість позначає

Звуків [д, дз, т, з, с, ц, л, н] (де ти з’їси ці лини?).

І тоді із ним в словах ніжність, ласка ожива:

Станьмо, сядьте, сьомий, льон, рученька, сільський, вогонь.

Правда ж, гарно й мило так?

А це робить м’який знак.

Апостроф

Знак апострофа у слові

Лиш тоді поставиться,

Якщо голос через [й]  

Раптом спотикається.

Вимовляєм плавно й ніжно:

свято, мавпячий, зоря.

Але рвучко й неспокійно:

б’ю, п’ю, в’янути, бур’ян.

Подовження  м’яких  приголосних

Прислухайся, як гармонійно

В іменниках роду середнього

Подовжились м’яко і ніжно:

Обличчя, колосся, імення.

Орудний жіночого тут як підскочить:

-         І я м’які звуки подовжити хочу:

Блакиттю, медаллю, і молоддю, й віссю;

Та радістю, честю, і щедрістю, й вістю.

В окремих словах:

Ллю, ллєш, виллю, розрісся,

Суддя, Ілля, рілля, стаття і Полісся.

Подвоєння приголосних внаслідок збігу

Якщо в значущих частинах

Звуки зустрічаються,

То в вимові й на письмі

Поряд залишаються.

Ось: оббігти, відділити,

Сад розрісся, йде юннат,

Куб картонний, край цілинний,

Прикордонний, військкомат.

Префікси  РОЗ-, БЕЗ-

Як би ми не вимовляли –

[рошчин], [росклад], [бескрайній],

Префікси ці два напишем

Тільки з приголосним [з]/

Не забудь: безжальний, розпуск,

Безпорядок, розтягли,

Сніг розтанув; той безстрашний;

Ми безсмертника знайшли.

Префікси З-, і С-

Але в префіксах маленьких

З- на с- міняється,

Якщо на к, п, т, ф, х

Слово починається.

Тож і буде: сформувати, і схилити, і сказати.

Щоб ці букви пам’ятати

І ніде не забувати,

Ти проказуй собі так:

«Ми зустрілись в кафе «Птах»».

Префікси ПРЕ-, ПРИ-, ПРІ-

Префікс пре- тобі підкаже

Явне перебільшення,

Префікс при- - неповну дію,

До чогось наближення.

Порівняй: я прехороший,

Прерозумний і прекрасний.

І зумів прийти, присісти,

Принести, прикрасити.

А ось прі- буває рідко

І всього у трьох словах:

Прізвище  твоє, і прірва,

Та ще прізвисько бува.