Урок позакласного читання у 5 класі. Сучасна дитяча проза. Леся Воронина "Нямлик і Балакуча Квітка"

Мета: ознайомити учнів з життєвим і творчим шляхом письменниці-киянки,    

         зацікавити її творчістю;

спонукати до роздумів про доброту та милосердя;

поповнювати теоретико-літературні знання учнів новими відомостями;

виробляти вміння творчо використовувати свої знання;

виховувати в учнів емоційну чутливість,  вміння аналізувати вчинки і     поведінку персонажів, робити висновки, пояснювати і обґрунтовувати свої думки;

          виховувати інтерес до літератури, гордість за рідний край.

Обладнання:  портрет письменниці, виставка літератури з серії «Сучасна дитяча

              проза»,  «Відомості про життя і творчість Лесі Вороніної» - слайди,

літературна карта України, міні-плакати з висловами відомих      людей, дитячі малюнки до твору, картки-таблички для учнів.

Девіз уроку:  «Нехай добрими і милосердними будуть наші серця!»

Вислови відомих людей:

				Добро починається з    людського доброго серця.                          М. Сингаївський
	Не за обличчя судіть, а за серце.                            Г. Сковорода
		Живе лиш той, хто не живе для себе, хто для других виборює життя.                         В. Симоненко

 

Випереджувальні завдання:

-         індивідуальна робота – прочитати оповідання Лесі Вороніної «Нямлик і Балакуча Квіточка»;

-         групова проектна діяльність:

І група – намалювати головних героїв твору такими, якими ви їх уявляєте;

ІІ група – користуючись додатковою літературою, знайти відомості про письменницю і підготувати зв’язну розповідь про неї;

-         завдання для вчителя – підготувати ученицю-старшокласницю до виступу у ролі письменниці.

Хід уроку:

І.  З’ясування емоційної готовності учнів до уроку.

Технологія «Світлофор».

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

«Незакінчене речення - 1».

Від зустрічі з творчістю Лесі Вороніної я очікую…

ІІІ.  Ступінь актуалізації.

Вступне слово вчителя. (На дошці – літературна карта України).

Україна – країна багатих літературних традицій, колиска для сотень талановитих людей. Людей, які відомі не лише на території України, а й поза межами її. Це прозаїки і лірики, драматурги і байкарі, гумористи та сатирики. Люди, з творчістю яких ми вже знайомі і про яких дізнаємося на уроках літератури пізніше.

         І нині ця прадавня українська земля дає силу і наснагу майстрам слова. Серед них письменниця з Києва - Леся Вороніна.

         Сьогоднішній урок – це зустріч з чудовою сучасною дитячою прозою нашої гості. Сподіваюся, що після уроку ви захочете ще більше дізнатися про письме-нницю і її твори.

·        Теорія літератури

Проза – (прозова художня мова) (від лат. рrosa – вільна мова) – всі види невіршовано організованої мови. На відміну від віршів, проза не мелодична, часто не ритмічна і не підпорядкована жодному віршованому розмірові. Є три жанрові форми прози: оповідання, повість, роман.

Словникова робота Інтерв’ю – призначена для опублікування в пресі, передачі по радіо розмова журналіста з політичним, громадським чи яким-небудь діячем; прес-конференція.

                                                                          

  Бесіда:

·        Що ви знаєте про письменницю Лесю Вороніну? Що можете розказати про неї?

Учень. Леся Вороніна народилася 21 березня 1955 року в м. Києві. Росла допитливою й кмітливою дитиною. Дуже рано почала складати різні фантастично-гумористично-таємничі історії, а також лякачки, які виконувала під час тихої години у садочку, а згодом під час перебування в літніх піонерських таборах. Людина, яка вміє розповідати захопливі історії, як відомо, цінується у будь-якому колективі. Отож, усвідомивши, що володіє талантом оповідача, вступила на філологічний факультет Київського держуніверситету. А позаяк вчилася на заочному відділенні, то паралельно з навчанням працювала на різних роботах, які змінювала щороку. Читала багато  книжок і сама почала писати. Перші казки написала для сина Євгена, записала їх, подала до вид-ва “Веселка”. Працювала в журналі “Україна”.  Коли 1991 р. з’явився “Соняшник” – дитячий альтернативний (незаідеологізований) журнал, з радістю прийняла запрошення працювати в ньому літредактором. Через рік таємним голосуванням (це було модним на поч. 90-х) Лесю, а по паспорту – Олену Анастасівну обрали головним редактором, ким  залишається й понині.

·        Леся Вороніна належить до найпопулярніших вітчизняних дитячих письменників. Її твори активно видають, транслюють по радіо, друкують у часописах, вони перемагають у рейтингах. Її книжки не залежуються на полицях. Діти граються в героїв, створених її уявою. Сама пані Леся справляє враження тихої і домашньої. Що ж насправді ховається за цим поглядом уважних темних очей у великих окулярах — спробуємо   з’ясувати в авторки нямликів, агентів 000, хлюсів та інших потойбічних істот. Вона сьогодні присутня на нашому уроці.

(учениця-старшокласниця підготовлена до виступу у ролі Лесі Вороніної).

-  Вітаємо вас, Олено Анастасівно. Дуже раді сьогодні зустрітись з вами і висловлюємо подяку за гарні книги, за цікаві оповідання. Діти з задоволенням прочитали ваші твори «Прибулець з країни Нямликів» та «Нямлик і Балакуча Квіточка». І сьогодні спробуємо проаналізувати поведінку героїв оповідань. А ще учні хочуть більше дізнатись про саму письменницю.

(Учні ставлять запитання до письменниці)

- Пані Лесю, цікаво, яким пригадується дитинство відомій дитячій письменниці?
- Пам’ятаю себе дуже рано. Наша завжди напівтемна кімната в «комуналці» на вулиці Толстого в Києві — цілий світ із дитячими таємницями, змовами й дружбами. Моє ліжко, відгороджене в кутку старими шафами, картина на стіні, яку я могла роздивлятися годинами. Я ніколи не була зразковою слухняною дівчинкою у білих шкарпеточках, випрасуваній сукенці і з бантами в кісках. Я була схожа на хлопчика — у шість років навчилася кататися на ковзанах і на лижах, уміла давати здачі, мала одну найкращу подругу Маринку, без якої просто не могла жити, купу друзів і кілька ворогів, мріяла про двоколісний велосипед і ненавиділа будь–яку несправедливість і насильство.
- Родина відіграла роль у вашому становленні?
- У нас була величезна розкішна бібліотека, і це, насправді, для мене стало найбільшим скарбом. Дуже рано я «проковтнула» всю доступну українську, російську й світову класику і зрозуміла, що світ у мільйон разів цікавіший, ніж та література, якою нас годували в рідній  школі. Батьків я любила, але найбільший вплив на мене мала моя старша сестра Танюха — незаперечний авторитет і від народження найближча мені людина. А ще вона була неймовірно вродлива — схожа на юну Одрі Хепберн у «Римських канікулах». Іноді я їй кажу, що, певно, ми народилися близнюками (хоча зовні ми зовсім не схожі), тільки через якусь помилку це сталося з інтервалом у дев’ять років. Тому не можемо одна без одної жити.
-  Ви зростали в «літературній» сім’ї. Що це вам дало?
- Мама багато років працювала у видавництві «Дніпро», була хорошим редактором, перекладала з німецької й французької, їздила в Будинок творчості в Ірпінь працювати і часом брала мене з собою. Думаю, що ті розмови під час прогулянок ірпінськими алейками (а я ходила за мамою та її співрозмовниками «хвостиком») багато в чому сформували мою свідомість.
- У книгах ми знаємо Вас як Лесю,  але ж Ви Олена?..
Мене батьки назвали Лесею, але у паспортному столі навідріз відмовилися записувати мене під таким іменем, мовляв, це зменшувальна форма від Лариси чи Олександри. Тож від народження всі мої родичі, друзі та знайомі знають мене як Лесю, а за паспортом я Олена.

- Пані Лесю, чи є у Вас діти? Якщо так, чи дослухаєтеся Ви до їх зауважень до ваших творів? Хто зазвичай є першим читачем ваших нових творів?

- У мене є син, дорослий, йому 29 років. До його думки я  дуже дослухаюся, і взагалі, ми з ним дуже дружимо. Я ніколи не була мамою-начальницею, а завжди ставилася до нього, як до цілком самостійної людини. Здається, мій Женя це оцінив. В усякому разі ми з ним дружимо, і нам цікаво розмовляти на різні теми. Власне всі свої перші казки та фантастичні історії я написала для малого Жені, він був досить капосною дитиною, і заспокоїти його можна було тільки розповідаючи якісь неймовірні й дуже закручені історії. Тепер він виріс, і сподіваюся, що скоро читатимуть мої книжки вже його діти.

- А що думаєте з приводу сучасної української літератури для дітей?

-  Мені здається, що саме в останні роки стався справжній культурний вибух — з’явилося ціле гроно гарних, талановитих, цікавих дитячих письменників.

Вчитель.

- Дякуємо Вам, Олено Анастасівно, за цікаву розповідь, відверті відповіді на запитання і запрошуємо Вас бути присутньою на нашому уроці. А зараз переглянемо слайди.

Перегляд слайдів

ІV. Підготовка до роботи над твором.

- Діти, яким  було  ваше  домашнє  завдання?  (прочитати  оповідання Лесі Вороніної  «Нямлик і Балакуча Квіточка», підготувати індивідуальні  та групові завдання).

- Чи всі прочитали оповідання?

- Чи сподобалось воно вам?

- А чим саме сподобалося?

- Чи легко вам було читати твір, чи все ви зрозуміли?

«Незакінчене речення - 2» (усно).

Прочитавши назву твору, я

                                               подумав …

                                               зрозумів …

                                               відчув …

V.  Робота над текстом твору.

Система запитань і завдань

- На скільки частин поділений текст оповідання?

- Які часові межі охоплює оповідання?

- Чи багато в оповіданні дійових осіб?

·        Теорія літератури

Дійові особи (персонажі) – особа, яка діє в мистецькому творі.

- Від чийого імені ведеться розповідь? (Автора, оповідача).

·        Теорія літератури

Оповідач – умовний образ людини, від особи якої ведеться оповідь у літературному творі.

-         Хто є головним героєм  даного твору?

-         А про кого ще розповідається  тут?

-         Хто ж такі ці нямлики і де ми з ними уже зустрічались?

-         Згадайте дивні пригоди, в яких головній героїні – Олянці самостійно вдалось врятувати цілий будинок від затоплення. Чи було дівчинці страшно?

-         Що спонукало Олянку рухатися далі і не зупинятись?

-         А як Олянка та її  друзі ставляться до зрадників?

-         Якими вам уявляються головна героїня – Олянка і нямлик Буцик ?

Протягом уроку учні заповнюють таблицю (робочі сторінки роздруковані для кожного учня) і в кінці уроку здають.

Ім’я героя	Портрет	Вчинки	Доля героя

-         Чи маєш ти вдома якусь тваринку ? Якщо так, то ти відповідальний за неї і дбаєш про неї, опікуєшся нею, доглядаєш її.  Тваринки  нам  довіряють,  і  їх також не слід зраджувати. Усього можна досягти добром і любов’ю. Коли ми добрі, то завжди перемагаємо.

Словникова робота Доброта – чутливе, дружнє ставлення до людей. Співчуття – чуйне ставлення до чийогось горя, до чиїхось переживань. Милосердя – співчуття, жалість, жаль. Людяність – доброзичливе, чуйне ставлення до інших. Турбота – увага до чиїхось потреб; піклування про кого-, що-небудь. Жалісливий – схильний до жалості, співчуття. Чуйність – уважність і сердечне ставлення до людей.

 

- Чи сподобалась вам  Олянчина  сусідка – тьотя Галя ? Чому?

- Чи можемо ми назвати її ставлення до чотириногих друзів турботливим, милосердним ?

-  А які з наведених у табличці визначень ми можемо взяти для характеристики Олянки ? А Буцика ?

- Діти, але що це ? Хтось приніс нам листа. Хто б це був ? Так, це пінгвін-листоноша Петро. Прочитаємо листа? (Додаток.)

- Розкажіть про пригоду, в якій Олянка разом  із Буциком рятувала своїх батьків, котрі замість експедиції потрапили у полон до піратів. Як поводились наші герої?

Довідникове бюро Експедиція – це поїздка науковців у ті місцевості, які вони досліджують. Антарктида – «королева холоду», «безлюдний континент». Цей материк розташований на крайньому півдні планети. Це справжня велетенська льодова пустеля. Пірати – озброєні розбійники, які плавають на вітрильниках по морях і океанах і захоплюють людей в полон і грабують їх. Пінгвіни – птахи, які не літають, але дуже добре плавають. Це найпоширеніші тварини Антарктиди.

 

Робота в парах.

- Дослідіть, які настрої домінують у творі?

- Чого більше – радості чи смутку?

- Якими почуттями керувалась дівчинка у своїх діях в різних ситуаціях?

«Зазирніть у душу героя».

- Що відчувала Олянка, почувши від  Буцика історію зникнення  Сантехніка Митька? Прочитайте відповідні рядки.

- Пригадайте, які деталі портрета дівчинки найчастіше  виділяє автор.

·        Теорія літератури

Портрет – у літературному творі це зображення зовнішності людини – обличчя, постаті, манери триматися, жестів тощо.

-         А на що автор звертає особливу увагу?  (На очі).

-         З якою метою?

-         Про що говорять очі дівчинки?

-         Очі – дзеркало душі. Як ви розумієте цей вислів?

Рольова гра «Розмова очей»

За допомогою очей висловіть прохання, подяку, привітайтеся.

Завдання-змагання.

Хто швидше доповнить речення:

Добре ім’я – найкраще ….   (багатство).

Добре діло роби ….   (сміло).

Доброму скрізь ….  (добре).

Міні-диспут (проблемні  запитання).

-         Доброта – це порятунок людства, життєдайний дар чи непотрібний пережиток?

-         Чи можна навчитись відчувати  чужий біль?

«Займи позицію»

- Які міркування ви можете навести на підтвердження своєї думки?

- Хто погоджується чи не погоджується з цією думкою?

Діти, зверніть увагу на вислови, записані на міні-плакатах (зачитати).

- Як ви їх розумієте? Прокоментуйте їх.

Індивідуальне завдання.

-         Виберіть і запишіть у зошити той вислів, який, на вашу думку, міг бути епіграфом нашого уроку. Обґрунтуйте свій вибір.

-         Що називається епіграфом?

-         З якою метою він вживається?

·         Теорія літератури

Епіграф – короткий текст (почасти цитата), який вміщується перед текстом; передає основну ідею, настрій або колізію твору.

Перегляд малюнків учнів.

-         Який малюнок ви вважаєте найвдалішим? Чому?

-         Чому саме таким ви намалювали Буцика?

-         Чи подобаються вам ілюстрації Катерини Білетіної, вміщені на сторінках книги?

-         А чи захотів би хтось із вас стати  художником? Що для цього потрібно?

-         А письменником як можна стати?

-         З якою метою письменниця використала фантастичні моменти?

-         Який жанр твору?

Метод  ПРЕС

1.     Я вважаю, що …

2.     Тому що …

3.     Наприклад …

4.     Отже …

·        Теорія літератури

Оповідання – прозовий твір малого обсягу з динамічним розвитком сюжету.

Ознаки оповідання:

Зображення одного епізоду або події з життя героя;

Невелика кількість дійових осіб;

Обмежений проміжок часу.

VІ. Підсумок уроку.

-         Чи справдились ваші очікування від знайомства з творчістю Лесі Вороніної?

-         Чи змінилися ваші погляди на навколишній світ після прочитання даного твору?

-         Чого навчила вас головна героїня – Олянка?

-         Яку рису характеру ви взяли від Олянки?

-         Які твори про добрих і чуйних  людей, про милосердя ви читали самостійно, вивчали в школі?

Заключне слово вчителя.  Леся Вороніна  висловлює думку, що дитина, читаючи її твори і їм подібні, навчиться, що не можна використовувати тих, хто тебе любить, потрібно захищати слабших, берегти таємниці та друзів і… їсти кашу. Вороніна пише зрозумілою дітлахам мовою,  створює досить короткі розділи, в кожному з яких – окрема пригода. Але в кожній пригоді – прагнення письменниці, щоб дитина любила свій край, край, де народилася, побачила світ. Хоче, щоб дитина любила людей, допомагала іншим, була доброю та милосерд-ною. Бо :       Не залежить доброта від зросту,          

                       Не залежить доброта від віку,

                       Доброта з роками не старіє,

                       Доброта, як сонце гріє!

-         Який девіз нашого уроку?

Нехай добрими і милосердними будуть наші серця!

Тож ніколи не забувайте творити добро!

VІІ. Самооцінювання.

VІІІ.  Домашнє завдання.

І рівень (4-6 балів). Скласти кросворд (ребус, чайнворд) або скласти план оповідання, або підготувати усний переказ розділу, який найбільше сподобався.

ІІ рівень (7-9 балів). Скласти сенкан до слова «життя».

__________ , __________  (два прикметники).

________, ________ , ________ (три дієслова).

___________________ (речення з чотирьох слів).

________________  (слово-синонім до слова «життя»).

ІІІ рівень (10-12 балів). Написати міні-твір на теми: «Лист автору від читача»    або «Сторінки твору, що найбільше вразили».

 
 

Привіт, доню! З нашою експедицією трапилася дуже дивна історія. Маму, мене й усіх наших друзів захопили в полон пірати. Так-так, виявляється і у наш час є пірати. Тільки тепер вони плавають не на вітрильниках, а на підводних човнах. Пірати замкнули усіх учасників наукової експедиції у крижаній камері всередині велетенського айсберга. Тут їхня секретна база, де вони готують різні злочини. І ніхто про це не знає.             На щастя, тут мені зустрівся знайомий пінгвін. Колись він брав участь у наших наукових експериментах і навчився розмовляти. Звуть його Петром. Його захопили пірати й змусили працювати листоношею – він розносив таємні повідомлення по піратських криївках, що розмістилися  серед вічних снігів. Адже пінгвіна ніхто не запідозрить у злочинних намірах. Ці бузувіри тримають у заручниках родину сердечного птаха – дружину Настю і трьох малолітніх пінгвіненят. Отож бідолашний Петро мусить виконувати накази бандитів. Але тепер пінгвін-листоноша  вирішив боротися з піратами. Завтра він спробує пробратися на піратський літак і долетіти на велику землю. У піратських агентів є якась справа саме в нашому місті. Петро дуже кмітливий і розумний, але все одно він – лише птах. Тож без твоєї допомоги нам не обійтися. Щойно одержиш цього листа – негайно зв’яжися з міліцією. Хай одразу вирушають нам  на допомогу. Але будь дуже обережною – піратські шпигуни діють по всьому світу. І ще прошу тебе – нічого не кажи бабусі. Ти ж знаєш – у неї хворе серце, і хвилюватися їй не можна.             Цілую тебе.          Твій тато. P.S.   Мама   тремтить   від   холоду і тому не може писати, але вона передає тобі вітання і просить, щоб ти поспішала, бо скоро ми всі перетворимося на крижані бурульки.