Музично-розважальна програма "Жінка - одвічна загадка природи"

Ведуча.  На календарі – березень місяць – перший місяць весни. І хоча зима ще не здає свої позиції, все-таки подих весни вже відчувається скрізь: і в яскравому промінні сонця, в  блакитному небі, в бадьорих, усміхнених обличчях   людей. Адже в перші дні весни – свято радості і любові, добра і вірності, ніжності і краси, світла і тепла, свято  усіх жінок, матерів і дівчат – Міжнародний жіночий день – 8 березня. Тож сьогодні прийміть наші вітання і щирі побажання.

Учениця.  Сестра, дружина, дівчина, кохана, -

                   Уклін усім вам, ніжність, добра шана,

                   Ви квіти на землі, ви, матері,

                   Без вас і сонця не було б  вгорі.

                   Без вашого терпіння і любові

                   Пісні б не існували колискові,

                   Завмерла б радість і ясне буття.

                   І хто б тоді продовжував життя?

                   Хто б вимовив найперше ніжне слово,

                   Із уст чиїх текла б ти, рідна мово?

                   Хто б пробудив найкращі почуття

                   І пристрасть до прекрасного життя?

(Сценка   «Справжні жінки»)     виконують учениці  7 класу.

Ведуча.  У виконанні  ___________     звучить пісня  __________________________

Ведуча.   Колись давно на славному Олімпі

              Жили собі Боги-чоловіки.

              Так існували ще б вони довіку,

              Якби там не з’явилися  жінки…

(На сцені декорація Олімпу.  Зевс миє підлогу.  З’являється  Гермес)

Гермес.  Я Гермес – вісник богів. Вітаю тебе, о могутній Зевсе.  А що це ти робиш? Ти ж Бог, а працюєш, як простолюдин?

Зевс. Бог, Бог… Та це все моя люба Гера, відлучилася в салон краси. Бач, свято у неї. Та мало того, ще подарунок замовила, крем заморський «Чорна перлина». І де його шукати?  Біда та й годі… (миє далі). А ти не вештайся тут, Гермесе, не заважай порядному чоловікові працювати.

Гермес.  Тобою керує жінка.  Який ти Бог?

Зевс.  (витираючи піт з чола, сідає). А знав би ти, який у Гери характер…  З нею не посперечаєшся. Не зроблю всього, то вона не подивиться, що я Бог. Як почне метати блискавиці з очей – спопелить до тла.

                                              (з’являється  Юпітер у  фартусі  та  з  качалкою в руці)

Юпітер.  Оце так маячня, ця домашня робота! Жив собі, не тужив, і от зустрів Афіну і почалося: милий, помий посуд, милий, приготуй сніданок, милий, випери білизну. Годі з нас, (скидає фартух) знущатися.  Зевсе, давай виженемо наших богинь на землю.

Гермес.  Ви що? Та чого ми варті без жінок? Вони такі ніжні, красиві, витончені.

Юпітер.  А ти не лізь. Добре тобі говорити, ти ж іще не одружений.

Зевс.  Ну годі сперечатися. Я – головний Бог і останнє слово за мною. Вигнати їх ми завжди  встигнемо. Краще подивимось в мою срібну тарель, як ставляться до жінок жителі землі.? Чи жаліють їх? І що це за жіноче свято?

(Всі троє дивляться на тарель, по якій котиться золоте яблуко. Зевс, Юпітер і Гермес зникають. Виходять ведучі.)

Ведуча.     Я – жінка

                   Я – травинка,

                   Я – царівна,

                   І лише Афродіта мені рівня.

І дійсно, жінка – це муза, це – царівна, це одвічна загадка природи. Споконвіків жінкам присвячували пісні, дарували квіти та різні прикраси. От і символом на нашому святі є оцей чудовий діамант, кожен бік якого – одна із граней жіночого характеру.

(Ведуча відкриває тарель, на якій лежить перлина, зроблена із пап’є-маше, кожна її грань – іншого кольору з різними написами).

(Ведуча бере в руки  перлину і читає перший напис «Жінка-мати»)

Ведуча           Рідна мамо, - найдорожча в світі,

                   Тільки ти – початок і любов.

І дійсно, людина починається з любові, а любов виростає з дитинства. Виростає з лагідного жіночого погляду. Любов починається з матерів. Це чарівне слово ми знаємо змалечку, вимовляємо його повсякчас і дорожимо ним, як молитвою. І сьогодні вітають своїх матерів молодші наші  школярі.

(Привітання  учнів 1-4 класів)

(ведуча  читає наступний напис на камені «Жінка-кохана»)

Ведуча.     Ця жінка достоту вродлива,

                   Святкова, граційна, ставна.

                   Ця жінка сьогодні щаслива,

                   Тому що кохана вона.

І дійсно, в різні часи і в різні епохи люди поклонялися жінкам, любили їх, шанували, носили на руках. Був правий хтось із великих, стверджуючи, що саме розумне, чого досягає людина – це вміння любити жінку і поклонятися їй.

Звучить пісня ________________________________________

(ведуча читає наступний напис: «Жінка – господиня  дому»)

Ведуча.  Коли в хаті чисто і затишно, пахне смачним обідом і пирогами, значить мама вдома.

Ведучий. Ой  що це таке? Написано : Сюрприз.

Ведуча . Та це приємний сюрприз від  ………..

(Звучить  пісня)_______________________________________

Ведуча.   (читає наступний напис  «Жінка-трудівниця»)

                   Я не цвіт, не зоря, не сніжинка –

                   Це прекрасні природи витвори!

                   Я – сильна  слабка Жінка –

                   Саме так, з великої літери.

І справді, куди не кинеш оком, всюди знайдеш сліди жіночої праці. Скільки душевних сил, знання, професіоналізму, почуття такту вкладають у своїх учнів наші прекрасні вчителі .

Наступний номер нашої програми  __________________________________________

Ведучий.  (читає наступний напис)  Нічого не розумію, тут написано «Ложка дьогтю».

Ведуча.  А я, здається, зрозуміла.  Мова йде про характерні риси наших милих жінок, які роблять їх такими неповторними і непередбачуваними.

Ведучий. Що ти маєш на увазі?

Ведуча. Та хоча б жіночу пристрасть до розмов. Ось послухайте гумореску.

(учень читає гумореску) ______________________________         (Додаток 1.)                                                                       

Ведуча   (читає останній напис «Жінка – чудо світу»)

 От ми і повернулись до того, з чого почали нашу розмову. Дійсно, жінка – найбільше чудо світу, яким будуть пишатися і в 21 і в 22 століттях, поки буде існувати людство.

Вчитель.  Милі, чарівні, незрівняні наші жінки і матері. Із святом вас, щастя вам, усмішок, радості, любові, вічної молодості і краси.

(Вірш «Кажуть, що на світі все від жінки»)   (Додаток 2.)

                    (З’являються Боги)

Гермес. Бачиш, Зевсе, як люди на землі величають і шанують жінок.  Я ж казав, що жінки – це прекрасно. А ви : «Зречемося їх, виженемо з Олімпу…  От якби не мудрість Зевса, то втратили б ми наших богинь назавжди, а на Землі їх шанували б , ой як шанували б!»

Юпітер.  І дійсно, я згоден, що один день у рік вони святкуватимуть своє свято. Але лише раз у рік.

Зевс.  От і дійшли  до згоди. Отож, наказую у цей день всіх жінок-богинь на Олімпі шанувати і любити, вітаючи їх зі святом. А для земних жінок зіслати благополуччя, щастя, любов у вигляді золотого дощу.

( Іде «золотий дощ» - боги розкидають в зал дрібно порізаний дощик)

Разом. Всіх жінок вітаємо. Щастя й радості бажаємо!

Ведуча.   На цьому ми завершуємо першу частину нашого свята. Через десять хвилин вашій увазі конкурсні змагання «Ну - мо, дівчата!»

Додаток 1.

           Дружня  сімейка                                             Предмет кохання

            «Моя лапко, моя квітко,                                   Соромить дружина Никодима:

Лебедонько  мила,                                             - Який ти грубий, просто жах,

Я так хочу, щоб ти близько                              А як женився, присягався,

Біля мене сіла.                                                    Весь вік носити на руках.

Погладь мені голівоньку,                                 Бувало, сядеш біля мене

Моя манюпунька»,                                            І заливаєш, як поет:

Вона гладить і питає:                                         «Я на руках носити буду,

«А це що за гулька?»                                        Мого кохання ти предмет.»

«Це ж ти вчора, моя лапко,                              А Никодим скривився гірко:

Голубонько мила,                                             - Усе це вигадки старі.

Мені гульку п’яненькому                                 Мені таскать важкі предмети

Шваброю набила.»                                           Заборонили лікарі.

Додаток 2.           Кажуть, що на світі все від жінки

Кажуть, що на світі все від жінки,

Все від неї на оцій землі.

                            А жінка в світ приходить для любові,

                            Любити маму – поки ще мала.

                            Любити ляльку – тільки підросла,

                            А коли вперше вийшла за поріг

                            Любити небо і весь світ. 

                            Дім батьківський і квіти чорноброві.

                            Бо жінка в світ приходить для любові.

                   Росте вона, росте її любов,

                   Ростуть її бажання і надії,

                   І от приходять роки молодії,

                   І по землі вона іде, несеться,

                   Сторожко прислухаючись до серця,

                   Що в дзвоні міст чи в шелесті дібров.

Підкаже їй – Прийшла твоя любов!

Це ж та любов, що перша і остання!

Такої ще ні в кого не було!

До неї підступить не сміє зло!

Вона яркіш, ніж сотня  сонць, сіяє,

Вона твоя! Вона лишень твоя!

Тобі її на сотні років стане.

Це ж та любов, що перша і остання.

І відшумів весільний водограй,

Та знову, як же світу не радіти,

Коли народжуються в тебе діти.

І ночі всі недоспані – дарма.

Коли воно лепече перше «Ма..»

І ти свята, і в серці в тебе – рай.

Хоч відшумів весільний водограй.

І попливуть літа, літа, літа.

Усіх годуєш, хоч сама голодна.

І часом нерви стримати не годна.

Та будеш захищати, як в бою,

Оту домашню каторгу свою.

Хоч сум торкає очі і уста,

І хоч пливуть літа… літа… літа…

Але якби все те почати знов?!

Адже той борщ щоденний – то любов,

Сорочка чисто випрана -  любов,

І ночі, що не спала ти -  любов,

І квіти, що посіяла -  любов,

І очі  внуків ясні  - теж любов,

Вся Україна – то твоя  любов,

Все так було б, якби почати знов.

Жіноча доля в світі – це любов.                              Зі святом вас, дорогі жінки !