Кілька років назад наша школа
обрала модель – Школа-родина.
Членами
родини є діти, батьки, вчительський колектив, громадськість села.
Нас об’єднує спільне бажання зробити
життя дітей в школі цікавим.
Ми живемо разом, ми вчимося
разом, ми думаємо разом. Ми щасливі в нашому невеликому шкільному колективі.
Ми, педагогічний колектив,
продовжуємо пошуки нового в собі і у
світі. Перші кроки ми долаємо разом і успішно.
Вчительський колектив
|
Батьки
|
Громадськість села
|
Мета. Залучити дітей та їхніх батьків до джерел
духовності українського народу.
Знайомити з народними родинними звичаями.
Виховувати любов до рідного
краю, мови, пісні, почуття гордості за минуле України, за український народ.
Актовий зал підготовлений до
проведення свята:
вишиті
сорочки, рушники, серветки розкладені на столах і розвішані на стіні.
У кутку на стільчику – дитяча колисочка.
На передній стіні – великий плакат з
написом «Хай лунає пісня на добро», портрети
Лесі Українки, Тараса Шевченка.
На окремому столі – виставка літератури
українських поетів та письменників про народні традиції та звичаї.
Учасники свята одягнені у
вишиванки, дівчатка у віночках.
(Під
мелодію пісні «Ой зелене жито, зелене ..» виходять ведучі свята – хлопчик і
дівчинка.
Пісня звучить притишено, а ведучі розпочинають
свято. )
Ведуча. Українська пісня!.. Хто не був
зачарований нею! Хто не згадує її, як своє чисте, прозоре дитинство, свою горду
юність, своє бажання бути красивим і хоробрим. Який митець не був натхненний її
багатими мелодіями, безмежною широтою, красою барв, чарівною силою, що
викликають в душі людській найтонші, найглибші асоціації, почуття думки і
прагнення до кращого, до вершин людської гідності, до людяності, до творчості.
Ведучий. Шановні гості!
Дорогі діти, батьки, наші рідні! Вітаємо
вас на нашому святі. Сьогодні ми у нашому гостинному залі зібралися, щоб провести родинне свято, присвячене
геніальній поетичній біографії нашого народу – українським народним пісням.
(Виходить
учениця в вишиванці і розповідає легенду
про пісню).
Легенда про пісню.
Якось Господь вирішив наділити дітей
світу талантами. Французи вибрали елегантність та красу, угорці – любов до
господарювання, німці – дисципліну та порядок, поляки – здатність до торгівлі,
італійці одержали хист до музики.
Обдарувавши усіх, підвівся Господь
Бог зі святого трону і раптом побачив у куточку дівчину. Вона була боса,
одягнена у вишивану сорочечку, руса коса переплетена синьою стрічкою, а на
голові – багряний вінок з червоної калини.
(учениця одягає на голову вінок.)
-
Хто ти? Чого плачеш? – запитав Господь.
-
Я – Україна, а плачу, бо стогне моя земля від пролитої крові і пожеж.
Сини мої на
-
чужині, на чужій роботі, вороги знущаються з удів та сиріт, у своїй
хаті немає правди і волі.
-
Чого ж ти не підійшла до мене скоріш? Я всі таланти роздав, як же
зарадити твоєму горю?
Дівчина
хотіла вже йти, та Господь Бог, піднявши правицю, зупинив її.
-
Є у мене неоціненний дар, який уславить тебе на цілий світ. Це – пісня.
Узяла
дівчина -Україна дарунок і міцно
притиснула його до серця. Поклонилася низенько Всевишньому і з ясним обличчям і
вірою понесла пісню у народ.
(Виходить
дівчина і читає вірш Лесі Українки «Хотіла б я піснею стати…»).
Ведуча. З народного напившись джерела,
Як
із Дніпра бере веселка воду,
О
рідна пісне, знову ти прийшла
До
матері, до батька – до народу.
О
пісне! Від народу кров і плоть
Ти
узяла, щоб лиш йому служити,
Тебе
ніхто не може побороть,
Бо
вільний дух твій – правдою повитий.
Ведучий. Скільки є пісень чарівних,
Мелодійних,
щирих, дивних.
Скільки
щастя в них, краси,
Линуть
в небо голоси.
В
них гармонія і диво
І
чарівна казка сива.
(Діти
співають пісню «Запросини до казки»)*
Ведуча. Перші поняття про щастя, добро
і ласку нерозривно пов’язані з образом найдорожчої для нас людини – матері. А її колискова звучить
найніжнішою музикою навіть тоді, коли посрібляться наші скроні.
Ведучий. Колискова – це пісня
материнської душі і любові, ласки і неповторної ніжності. З колискової пісні починається потяг людини
до добра. Із колискової народжувалися всі інші пісенні жанри. Бо тільки той,
хто виростав під мамину мелодію здатний примножувати невмирущу пісенну народну творчість.
Учень. Солов’їна
пісня
Одна
Батьківщина і двох не буває.
Місця,
де родилися, - завжди святі.
Хто
рідну оселю свою забуває,
Той
долі не знає в житті.
Чи
можна забути ту пісню, що мати
Співала
малому, коли засинав?
Чи
можна забути ту стежку до хати,
Що
босим колись протоптав?
У рідному краї і серце співає.
Лелеки
здалека нам весни несуть.
У
рідному краї і небо безкрає,
Потоки,
потоки, мов струни течуть.
Тут
кожна травинка і кожна билинка
Вигойдують
мрії на теплих вітрах.
Під
вікнами – мальви, в саду – материнка,
Оспівані
щедро в піснях.
Тут
мамина пісня лунає і нині.
Її
підхопили поля і гаї,
Її
вечорами по всій Україні
Співають
в садах солов’ї.
І я припадаю до неї
устами,
І серцем вбираю,
мов спраглий води.
Без рідної мови,
без пісні, без мами
Збідніє земля
назавжди.
(Виходять
дівчатка – першокласники і виконують пісню «Колискова»)
Ведучий. Любов до рідного краю, мови
починається з колиски, з маминої пісні. Народні колискові пісні задаровують
надзвичайною ніжністю і простотою. У них – материнська ласка і любов, світ
добра, краси і справедливості, що веде нас крізь життя.
Дні
дитинства – наче плин води.
Проліта
дитинство, та у спадок
Зостається
пісня повна згадок.
Пам'ять
зостається назавжди.
(Хлопчики
виконують пісню «Матусенько»).
Старшокласниці
виконують пісню «Кольорові сни».
Ведуча. Народна пісня – це велика
культурна спадщина, скарб українського народу. В народі кажуть, що у піснях
можна побачити всі пори року.
Ведучий. Усі народні звичаї та обряди
відтворені у них. Пісня – це народний календар.
(Виходять
дівчатка у костюмах весни, літа, осені, зими).
Весна. Я раніше починала рік. Як
тільки починали танути сніги, дівчата, парубки, діти виходили на пагорби за
село і співали пісні, закликали весну. Разом з моїм приходом співали і заклички
пташок, веснянки, гаївки.
(В той момент, коли весна говорить останні
слова, дівчатка роблять коло і співають Веснянку.
- Учениці 5 класу виконують
пісню «Весна».)
Літо. А потім настає мій час зійти на
землю. На Зелену неділю, на Трійцю люди прикрашали оселі квітами, запашними
травами. Згадайте свято на Івана Купала: скільки ігор, пісень, жартів,
хороводів. Кажуть, що на Купала навіть саме сонце купається і співає
купальських пісень.
А потім надходило хліборобське свято – жнива.
У цей час співали зажинкових пісень, у яких
величали женців, перший сніп, висловлювали побажання на добрий врожай, дякували
матінці-природі за гарну погоду.
(Дівчатка
6 класу виконують пісню «Літній дощ».)
Осінь. Покосили пшениці і жита.
І
не зчулись, як минуло літо.
Вже
надходить осінь золота.
Зажурились
квіти неспроста.
(Пісня
«Дикі гуси» у виконанні семикласників).
І линуть
над Україною пісні, що прославляють щедру
рідну землю, її дари, працю простих людей. А починаючи від Покрови – 14
жовтня, вже дозволялося справляти весілля, і весільні пісні дарувала всім осінь.
(У
виконанні мами і бабусі учениці звучить
весільна пісня «Горіла сосна, палала»).
Зима. За такими турботами проходила
осінь, і наставали великі зимові свята: Різдво Христове, Новий Рік, Водохреща,
які супроводжувалися колядками, щедрівками.
(Гурт
хлопчиків виходять на сцену і виконують
«Щедрівку».
Учениця
7 класу виконує пісню «Дівчина -зима».
На сцені
з’являються хлопчики-старшокласники в
вишиванках, з шаблями на поясі і виконують пісню «Ой на горі та й женці жнуть».)
Ведучий. Грими, грими, могутня
пісне,
Як
той грім весняний йде.
Ми
стали волі на сторожі,
Ми
їй не зрадимо ніде.
Ведуча. В народних піснях відображено
всі прояви життя трудового народу: його нелегку, але героїчну історію, тривалу
і запеклу боротьбу з чужоземними поневолювачами, славетну історію нашого
козацтва.
(Хлопчики-старшокласники
виконують пісню «Козаченьки».
Гра-танок
«Козацькі розваги» у виконанні хлопчиків 4-5 кл.)
Ведучий. Ясна річ, що не тільки краса
природи, не лише історія та життєві турботи хвилюють творців та носіїв народних
пісень. Силу-силенну їх було створено у стилі й характері жартівливому,
гумористичному та сатиричному.
Ведуча. Потяг народу до творчості
такого типу не випадковий, він засвідчує любов українського народу до гострого
слова, гумору, усмішок, вигадливих мелодій, справжню оптимістичність українського
світогляду. Тож заспіваймо пісню
веселеньку.
Пісня «Грицю, Грицю до роботи» у виконанні
старшокласників.
Ведучий. Все у рідному краю
Має
пісеньку свою.
Серед
діток кожен знає,
Що
у світі все співає.
Як
стають сумні гаї,
Там
є теж пісні свої.
Ходить
шелест по діброві
І
співа пісні чудові.
Ведуча. В соснах вітерець співає
Так,
аж серце завмирає.
І
співає рідна мова:
Ніжна,
лагідна, чудова.
Все
у рідному краю
Має
пісеньку свою!
Тільки
добре придивись,
Мови
рідної навчись.
Пісня «Україна» у виконанні всіх учасників свята.
Ведуча. Шановні друзі! Ось і закінчується наше свято, але ніколи не
закінчується пісня.
Ведучий. Дорогі мами й тати, бабусі й
дідусі, співайте своїм дітям, онукам
українські народні пісні. Вони
допоможуть вам виховувати незрадливу пам'ять про наш рід, домівку, край, свою
Батьківщину.
Бажаємо,
щоб першим гостем було здоров’я,
Як
лист дубовий, таке міцнеє.
А
другим гостем – радість у хату,
Що
веде за собою друзів багато –
Щастя,
веселість, добрую долю,
Для
серця втіху, добра доволі,
Багатства
в домі, тепла у душі,
Бажаємо
щедрості землі.
Хай
серце ніколи не знає спокою,
І повниться життя красою.
Пісня «Хай лунає пісня на добро». Виконують всі учасники свята.
* Ця пісня і всі наступні пісні використано із збірки
пісень «Дитячі пісні 3»
Клавдії Арт, Наталії Антоник, Ірини Тарнавської.
Комментариев нет:
Отправить комментарий